Є люди, які назавжди залишаються частиною рідного краю,
частиною його історії й пам’яті, його болю й гордості.

Таким був Анатолій Анкудінов — наш учень, наш земляк, Захисник України.
Товариський, щирий, позитивний, відкритий до людей.
Дуже працьовитий — із тих, хто не боявся роботи й умів доводити справу до завершення.
Він любив своє рідне село, людей, поміж яких виріс, землю, на якій зробив свої перші кроки, свою малу Батьківщину.
А потім настав час, коли Батьківщину потрібно було захищати не словами…
Анатолій став на її захист.
Сьогодні його вже немає поруч. Але є те, що не здатен забрати навіть час, — пам’ять.
Пам’ять однокласників, учителів, рідного села,
пам’ять усіх, хто знав його, працював поруч, дружив, сміявся, навчався .
Анатолій не повернеться до рідного села,
але його ім’я повертається до нас у спогадах, молитвах, у тиші хвилини пам’яті.
І поки живе пам’ять — ти живеш серед нас.
12 янгол нашого ліцею..
🕯️ Вічна пам’ять і шана тобі Герою, наш голубоокий Толику!
🇺🇦 Дякуємо за Україну!