Сьогодні – 24 лютого.
Дата, яка назавжди розділила наше життя.
Дата, що навчила нас дорослішати швидше, цінувати глибше, відчувати сильніше.
Того ранку країна прокинулася від вибухів.
Але разом із болем прокинулася і наша сила.
Сила триматися.
Сила допомагати.
Сила не зламатися.
Ми навчилися жити під звуки сирен.
Навчилися берегти прості речі — тишу, світло, можливість обійняти рідних.
Ми стали свідками справжньої мужності,мужності тих, хто боронить,тих, хто рятує, тих, хто вірить.
І сьогодні ми не лише згадуємо.
Ми дякуємо.
Дякуємо за ранок без страху, за уроки, що тривають,
за можливість мріяти про майбутнє.
Бо Україна — це не лише про боротьбу.
Україна — це про незламність, про гідність і світло, яке неможливо загасити.
Тихі активності сьогоднішнього дня в ліцеї в просторі тихої пам»яті- вранішня молитва за Україну, години духовної єдності разом з учителями історії Людмила Маспанова, української літератури Олена Мисько , стіна думок «Слова, що тримають», листи вдячності захисникам від четвертокласників (класовод Ольга Слаба), квіти до меморіальної дошки Героям- випускникам.
Ми пам’ятаємо.
Ми вистоїмо.
Ми переможемо.
Вдячні захисникам за небо України!