Сум і біль, сльози й велика туга…
Він був нашим учнем.
Хлопець із живими очима, відкритою усмішкою й серцем, у якому вже тоді жила Україна.
Богдан Чеботар — наш” Бодя”.
Випускник ліцею. Захисник. Герой.
Коли прийшов час вибору, він не сховався за страхом і не відступив. Він став там, де було найважче. Там, де вирішується майбутнє. Став щитом для кожного із нас.
Бодя віддав найдорожче — своє життя — за свободу, за наші ранки, за дитячий сміх у класах, за мирне небо над рідним ліцеєм.
Він не встиг прожити всього, але встиг стати вічним.
Сьогодні його ім’я не просто спогад.
Це біль, що стискає серце.
Це гордість, яка піднімає голову.
Це обов’язок — пам’ятати.
Ми схиляємо голови перед подвигом нашого випускника.
Герої не вмирають !
Вони стають світлом, що веде нас далі.
Вічна пам’ять і Слава Герою!
🕯️🇺🇦